Комунальний заклад "Харківський ліцей № 183 Харківської міської ради"

Фактори, що впливають на самооцінку підлітків

Розвиток самосвідомості і її найважливішої сторони – самооцінки – це складний і тривалий процес, що супроводжується у підлітка цілою гамою специфічних переживань, на які звертали увагу психологи, що займалися особливостями цього віку. Вони відзначили властиву підліткам неврівноваженість, запальність, різкі зміни настрою, іноді пригніченість тощо.

Ще дуже незрілі спроби аналізу своїх можливостей супроводжуються то зльотом самовпевненості, то, навпаки, сумнівами у собі і ваганнями. Такого роду невпевненість у собі часто призводить підлітків до помилкових форм самовираження – бравади, розв’язності, порушення дисципліни виключно з метою показати свою незалежність.

Часто самооцінка виявляється у підлітка внутрішньо суперечливою: свідомо він сприймає себе як особу значну, навіть виняткову, вірить у себе, у свої здібності, ставить себе вище за інших людей. Разом з тим його охоплюють сумніви, які він прагне не допустити у свою свідомість. Але ця підсвідома невпевненість дає про себе знати у переживанні, пригніченості, поганому настрої, занепаді активності тощо. Причину цих станів підліток сам не розуміє, але вони знаходять своє вираження в його образливості, грубості, частих конфліктах з оточуючими дорослими.

Немає сумніву, що спосіб життя і виховання накладують свій видбиток на особливостях соціалізації людини. Слід також зазначити, що чим доросліша дитина, тим більше позначаються на ній результати її індивідуального досвіду. Немає і не може бути жодного підлітка, який би не відрізнявся від іншого; особистість кожного з них унікальна і неповторювана. Дослідження показали, що загальними для всіх підлітків, незалежно від відмінностей в їх соціалізації, є ті психологічні особливості, в основі яких лежить розвиток рефлексії, що породжує потреби зрозуміти самого себе і бути на рівні власних вимог до себе, тобто досягти обраного зразка. А невміння задовольнити ці потреби визначає цілий комплекс психологічних особливостей, специфічних для підліткової кризи.

Вивчаючи підлітків-учнів середніх шкіл, дослідники встановили, що висока самооцінка визначається зацікавленістю батьків в успіхах дитини у навчанні, інтересом до її друзів, увагою до висловлювань. Виявився зв’язок високої самооцінки у підлітків 11-14 років та хорошими сімейними взаємовідносинами. У це поняття включалися теплі стосунки між членами родини, наявність спільної діяльності, участь дітей в ухваленні рішень, що можуть мати важливе значення для родини. Дослідники виділяють три основні фактори, що впливають на формування у підлітка високої самооцінки: 1) сприйняття батьками дитини; 2) встановлення ними чітких і однозначних правил, що регламентують її поведiнку; 3) надання дитині свободи дій у встановлених батьками межах.

Зазвичай самооцінку інтерпретують як одновимірну змінну, яка складається з безлічі конкретних уявлень індивіда про себе. Проте є сенс у тому, щоб виділити ряд універсальних аспектів самооцінки на основі більш загального, теоретично-особистісного підходу. Це дає можливість зробити її аналіз менш залежним від особливостей кожного індивіда, спираючись на те, що об’єднує всіх.

Двома аспектами, важливими з погляду теорії і емпіричних даних є влада і цінність. Перший пов’язаний з такими характеристиками особистості, як відчуття компетентності, власної ефективності і особистого впливу, другий – з самооцінкою в моральному і етичному плані. Людинa, яка є істотою діяльною, оцінює себе з точки зору своєї здатності впливати на навколишній світ. Коли впевненість в цій здатності порушується, людина стикається з серйозними особовими проблемами. Іншою важливою основою уявлень про себе і особового складу людини є відчуття нею своєї моральної цінності. Багато психічних порушень супроводжуються втратою відчуття власної цінності, розчаруванням у собі, сприйняттям себе як особи низької та знедоленої. Дослідження, присвячені Я-концепції, зосереджені переважно на її ціннісному аспекті. Це призвело до того, що самооцінка практично ототожнюється з відчуттям моральної самоцінності, а самопочуття індивіда з погляду його влади над навколишньою дійсністю не враховується дослідниками.

В області вивчення ситуативної мінливості самооцінки, а також впливу соціальних факторів на її формування у представників різних груп суспільства дослідники ставлять три основні питання, що стосуються можливих змін самооцінки підлітків залежно від соціального контексту:

1. Як може змінюватися самооцінка підлітка залежно від різних ситуацій: у класі, в родині, серед друзів, під час спілкування з особами протилежної статі або з дорослими?

2. Чи впливає соціальний контекст на зміну аспектів самооцінки, пов’язаних з уявленням про цінність своєї особистості і можливостями впливу і влади?

3. Наскільки дія таких факторів, що формують самооцінку, як контроль і підтримка батьків, обумовлена соціальним контекстом?

Самооцінка підлітків залежно від контексту проявляє як мінливість, так і стійкість. Вона в основному мінлива в аспекті можливостей впливу і влади, і стійка в ціннісному аспекті. Якщо у людини сформувалося відчуття власної цінності, вона проносить його у відносно незмінному вигляді крізь різні житєві ситуації.

Дорослі повинні забезпечувати підліткам поступово зростаючу свободу вибору і дій в рамках стійкої системи принципів, що регламентують поведінку. Підлітки потребують орієнтирів, що направляють їх діяльність. Повна незалежність несе в собі тривожність навіть для дорослих.

Знаючи механізми факторів, які впливають на самооцінку підлітків, батьки і вчителі зможуть допомогти їм знайти розуміння і підтримку не на вулиці, а в школі і в своїй сім’ї, що сприятливо позначиться на розвитку і формуванні особистості підлітка.