Эссе о войне Некрасова Евгения 12-А класс

/Files/images/2019-2020/9.05.5.jpg

Цабренко Луїза 9-А класс" Моё любимое произведение о событиях Второй мировой войны"

/Files/images/2019-2020/9.05.1.jpg

Доброго дня, шановні ветерани Харкова!

Ми ваші нащадки, вдячні за вашу мужність і героїзм. Це ви зі своїми побратимами наближали свято Перемоги, віддаючи своє здоров’я і життя за мирне сьогодення.

Звертаюся до Вас напередодні великого свята Перемоги! Швидко збігають роки, мов весняні струмки, квітнуть дерева, достигають жита, приходять у світ нові люди. Але не старіє, не зникає пам’ять тих літ. Не щезне в пам’яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над фашистами. Ваші груди вкриті медалями, а на скронях – сивина. Болісні спогади бентежать душу. У Вас продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів, однополчан, рідних і близьких, душі, які простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації. Можна по-різному ставитися до Другої світової війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для щастя інших? Я низько вклоняюся перед Вами, за щастя жити, мріяти, рости. Жити у мирі й злагоді, в любові і теплі. Ми передамо пам'ять про ті буремні роки, як святиню, у спадщину поколінням. Нехай Господь дарує Вам довгії літа, тепло і затишок. Життя торжествує в новім поколінні, Та болі минулі – довіку нетлінні! З граніту волає грізно й люто: «Ніхто не забутий, ніщо не забуто!»

Гладкова Ірина, 11-А клас

Добрий день, любий мій прадідусю Анатолію!

Дідусю, я дуже мало прожив на цьому світі. Про війну я знаю лише з уроків історії, кінофільмів, спогадів учасників Другої Світової війни під час зустрічей та екскурсій в міському історичному. Я зрозумів одне, - війна – це велике суспільне лихо. Війна – це коли засліплені злобою люди вбивають один одного, коли безжальні міни, снаряди, бомби рвуть навіть землю. Людина така маленька, а скільки проти неї зброї: танки, літаки, підводні човни, міномети, гармати, кулі.

Ти дійшов до Берліну, пораненим повернувся в рідне місто. Дідусю, я пишаюся тобою і такими ж воїнами-визволителями як ти. Наша славетна історія вічно берегтиме імена тих, кому ми завдячуємо мирним небом і спокоєм.

Поляков Сергій, 11-А клас

/Files/images/2019-2020/9.05.2.jpg

Шановні ветерани!

Минули вже ті далекі часи, коли довкола зривалися гранати та лунали постріли автоматів. Коли лунали крики й зойки ранених, змарнілих солдатів. Коли у матері забирали дитя, коли людей вивозили в концтабори.

Зараз я, а може не тільки я, замислююсь про те, що в ті часи робила б я? Чи мала б я таку відвагу, сміливість та любов до рідної Батьківщини як Ви? Славилась би я орденами як Ви? Стала б я, закриваючи тілом Батьківщину, взявшись за автомат? І задумавшись над цим, я хочу від усього серця подякувати Вам за вашу мужність, витримку. Ви відкрили нам щасливе, радісне дитинство. Я хочу низенько Вам вклонитися і поцілувати Ваші натруджені долоні і виразити свою повагу до Вас.

Коли я чую про ваші подвиги, моє серце наповнюється з одного боку гордістю, а з другого боку печаллю.

Вітаю Вас з Днем Перемоги!

Бажаю Вам прожити ще дуже багато щасливих, найкращих у Вашому житті років.

Хуснутдінова Єлизавета, 11-А клас

/Files/images/2019-2020/9.05.4.jpg

Низький уклін Вам, ветерани!

Цьогоріч Україна відзначає 75-ту річницю завершення Другої світової війни. Важко переоцінити внесок, який зробив кожен український боєць, мужньо захищаючи рідну землю. Тоді зовсім молоді хлопчаки стали на захист Батьківщини. Тепер же сивочолі діди кожного року приймають слова вдячності від тих, кому подвиг по-справжньому дорогий та безцінний. Вони вистояли все: важкі та гіркі втрати бойових товаришів, холодні зими, під час яких доводилось робити неможливе – наступати та вибивати ворога із рідної землі. Ділити радість перемоги під стінами Рейхстагу.

Та з кожним роком реальних свідків та учасників Другої світової війни стає все менше і менше. Лишень за рік близько 10 ветеранів відійшли за межу вічності.

Настане час, коли травневі квіти доведеться класти на порожні лавки, де ще років із кілька пишалися орденами ветерани. Настане час, коли нікому буде сказати «спасибі». Тож сьогодні вкотре схиляємо голови перед ветеранами й молимося за всіх полеглих воїнів а також невинних жертв війни.

Тож шануймо сивочолих захисників і в будень, і в свято. Бережімо пам'ять про Перемогу.

Румянцева Дарина, 10 – А клас

Дорогі ветерани !

Я звертаюся до Вас, щоб сказати вам: «Спасибі!» Спасибі за наше життя і за те, що ми живі. Ці жорстокі бої, ті втрати, які Вам довелися пережити, та біль. Складно уявити цей час, але я дуже вдячна Вам за те, що ми зараз вчимося.

Я багато чула про Другу світову Вітчизняну війну. Пригадую зустрічі з ветеранами в школі, кожне їхнє слово, кожний подих і навіть сльозу, яку вони хотіли приховати. Чому герої бояться сліз? Сила духу, відвага, виявлення в битві за Батьківщину, мундир, обвішаний орденами – всього цього Ви заслужили. Ні, ви дасте слабини, ніколи …

Час нещадно біжить вперед. І я знаю, сьогодні Вам багато, що незрозуміле, чуже. Мені соромно за деякі вчинки нашого покоління, але можете не сумніватися, про вас ми, школярі, не забудемо! Тому що бути на війні – це дуже страшно.

Бажаю вам здоров’я, сил, відданості, щоб Ви ще довго років прожили і хай завжди панує мир на Землі! Низький Вам уклін.

Радченко Катерина, 11-А клас

Кiлькiсть переглядiв: 176