Комунальний заклад "Харківський ліцей № 183 Харківської міської ради"

1. ВСТУП

Школа не може не зазнавати змін, які диктує ХХІ століття. Вона мусить готувати молодих творчих менеджерів, лідерів, здатних оцінити минуле і творити краще майбутнє. А для цього недостатньо орієнтуватись на передачу і засвоєння досвіду, накопиченого людством. Важливішим стає вміння в лавиноподібному потоці інформації віднайти потрібну, вміти з нею працювати, а не просто накопичувати суму енциклопедичних знань.
Найважливішим завданням школи є навчити дитину мислити. Адже більшість проблем, що виникають у науці, техніці, культурі, мають відкритий характер і тому не мають однозначного і простого вирішення. Тим більше не мають такого вирішення проблеми, що виникають у реальному житті, до якого і мала б готувати дитину школа.
Якщо ми хочемо, щоб на наших уроках було цікаво, учні не нудьгували і відчували, що не гають часу даремно, даваймо їм можливість приймати рішення, критикувати, висловлювати свої думки, робити вибір. Існує ціла гама технік, які дають таку можливість.
Реальний світ вимагає співпраці, колективного розв’язання проблем, Навчити, як давати собі раду, як ефективно діяти в групі, є життєво необхідним. Досвід показує, що навчання окремої особи підсилюється співпрацею. Ділитись ідеями, зрозуміло пояснювати одне одному свої погляди, вміти знайти компроміси і зробити висновки – це вже освіта.

2. СУЧАСНІ ОСВІТНІ ІННОВАЦІЙНІ КОНЦЕПЦІЇ

Вивчення передового педагогічного досвіду в закладах приводить до висновку про наявність механізму саморозвитку школи. Його джерело міститься у творчості педагогів, в їх інноваційній діяльності, яка знайшла своє відбиття у створенні шкіл нового типу, в розробці і введенні елементів нового змісту освіти, нових освітніх технологій, зміцненні зв’язку практики з наукою, зверненні до світового педагогічного досвіду тощо.
Інноваційні процеси в освіті потребують принципово нових форм і механізмів взаємодії теорії і практики. Велика кількість учителів не знайома з найбільш типовими моделями освіти і виховання, з концепціями і освітніми проектами, які стали основою масових педагогічних досліджень в різних країнах. Інноваційна педагогічна діяльність, пов’язана з відмовою від відомих штампів, стереотипів у навчанні, вихованні і розвитку особистості учня, виходить за межі діючих нормативів, створює нові нормативи особистісно-творчої, індивідуально спрямованої діяльності вчителя, розробляє педагогічні технології, що реалізуються в цій діяльності.
Забезпечення інноваційної діяльності передбачає глибоке вивчення теоретичних питань удосконалення навчально-виховного процесу, позитивних сторін педагогічних теорій, ідей та технологій.
Досучасних освітніх інноваційних концепцій можна віднести: модульно-розвивальну систему навчання, метод проектів, інтерактивне навчання.
Модульне навчання – це пакет навчальних програм для індивідуального навчання, що забезпечує навчальні досягнення учня з певним рівне попередньої підготовки. Воно здійснюється за окремими функціональними вузлами, відображеними у змісті, організаційних формах і методах – модулях, призначення яких – досягнення конкретних педагогічних цілей. Метою модульно-розвивального навчання є забезпечення, прогресивного соціального розвитку вчителя і учня в умовах діалектично пов’язаних навчання, виховання і освіти, а іншими словами – оптимізація процесу соціально-особистісного росту учасників педагогічного процесу.
Метод проектів – сукупність навчально-пізнавальної прийомів, які дають змогу вирішити ту чи іншу проблему в результаті самостійних дій учнів з обов’язковою презентацією цих результатів.
Інструктивна форма навчання – особлива форма організації пізнавальної діяльності, що має передбачену мету – створити найбільш сприятливі умови процесу навчання з метою спроможності кожного учня відчувати свої можливості, інтелектуальні спроможності для досягнення учбової цілі.
В своїй роботі я зупинюсь на використанні інтерактивної методики навчання при розв’язуванні фізичних задач.

3. ІНТЕРАКТИВНЕ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ ФІЗИКИ

В інтерактивних методиках акцент переноситься з програми навчання на особу учня, розвиток його компетенцій. Учні є активними здобувачами знань шляхом власних пошуків, експериментів та помилок. Роль вчителя при цьому – допомогти, порадити, створити передумови для активного експериментування і пошуків.
Інтерактивні методи навчання можуть бути пов’язані з роботою учнів у групах (парах). Це полегшує процес навчання, урізноманітнює його, робить приємнішим, оживляє атмосферу в класі, часто діє несподівані ефекти в роботі зі слабшими учнями. Учні, які здобувають знання і вміння активно, є більш самостійними, критичними, легше формулюють і висловлюють свою думку, охоче і відвертіше беруть участь у виступах. Майже всі інтерактивні методики вимагають від учителя додаткової підготовки, ретельно продуманого кожного етапу. Але можна впевнено сказати, що затрачені зусилля виправдовуються.

Навіщо ми хочемо активізувати учнів?
Бо хочемо навчати:
• цікаво;
• швидко;
• практично;
• сучасно;
• ефективно;
• давати міцні знання.
Кожен вчитель, готуючись до уроку, відповідає на запитання:
• Хто?
• Що?
• Де?
• Коли?
• З якою метою? (Про це ніколи не слід забувати.)
• Ми спробуємо також відповісти на запитання “як?”.
До інтерактивних методик навчання на уроках фізики відносяться
- робота в малих групах;
- складання;
- складання порівняних таблиць;
- використання методики взаємо навчання в малих групах при узагальненні знань;
- завдання на картах;
- запитання;
- експериментальні задачі;
- активне читання;
- авторська методика “Зміна ролей”.

4. ЗАСТОСУВАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ РОЗВ’ЯЗУВАННІ ЗАДАЧ

4.1. Завдання на картах.
Завдання на картах дозволяють розвинути такі вміння і навички розумової діяльності, як аналіз і синтез, виділення головного, побудова відповіді, умовиводу. Ці завдання вчать впорядкувати дані – учні знайдуть відповідь, якщо дана інформація використовується в певній послідовності, а неістотне буде відкинуто. Методика змушує учнів до комунікації, оскільки ніхто з членів групи не має всієї інформації, тому без спілкування група не знайде розв’язок, навчає висловлювати й аргументувати власну думку, а також прислухатися і брати до уваги думку інших осіб.
Для завдань, розписаних на картах, варто підбирати запитання відповіді на які потребують знань фундаментальних фізичних законів і закономірностей, розуміння взаємозв’язків, послідовності протікання фізичних процесів.
Розвивається вміння висловлювати думку, вживаючи необхідні фізичні терміни.
Змінюючи умови проведення гри, вчитель може реалізувати різні цілі. Так, якщо завдання розв’язується у великій групі, то учні навчаються перш за все уважно вислухати інших. Те саме завдання, реалізоване в парі (або невеликій групі), дозволяє більше зосередитись на фізичній суті запитання.

Опис
• Клас поділяється на групи, кожна група вибирає керівника і секретаря.
• Кожна група отримує комплект карт, одна з яких містить запитання, а інші – часткову інформацію, необхідну для того, щоб знайти правильну відповідь.
• Керівник роздає карти.
• Учні не можуть показувати свої карти сусідові і підглядати в чужі карти; вони можуть читати голосно інформацію зі своїх карт, ставити запитання, дискутувати.
• Завдання групи – сформулювати відповідь на поставлене запитання. Відповідь виникає в процесі дискусії, секретар записує її на кожному етапах і наприкінці обговорення.
• Керівник віддає вчителеві комплект карт, записи секретаря (або код правильної відповіді). Якщо відповідь правильна та є час, вчитель дає групі новий комплект карт. Група вибирає нового секретаря. Якщо відповідь неправильна, група намагається знайти правильну відповідь, карти можна відкрити.
• На завершення уроку групи представляють результати своєї роботи. Можна також порівняти різні методи пошуку відповіді.

Варіанти роботи з картами
• Можна змінювати кількість карт у комплекті, а саме: додавати карти із запитаннями або із вказівками до виконання, приготувати додаткові карти з інформацією, зайвою для пошуку правильної відповіді.
• Можна приготувати комплект карт, в якому не вистачає потрібної інформації, тож група повинна самостійно її відшукувати (в підручнику, таблицях додатковій літературі); група повинна навести свій власний приклад.
• Завдання можна також спростити, наприклад, зменшити кількість карт, відкинути зайву інформацію, пронумерувати запитання.

Варіанти організації роботи в групах
Завдання можна спростувати у такий спосіб:
• учні можуть відкладати використані або непотрібні карти;
• на початку можна викласти на стіл всі запитання;
• учні можуть викласти на стіл найважливіші карти;
• всі карти відкриті, група складає їх у логічній послідовності.

Варіанти організації уроку
• Групи можуть отримувати різні завдання. У такому випадку учні під час підбиття підсумків дізнаються, над яким завданням працювали інші.

Як виготовити карти?
• Карти можна наклеїти на картон (на жаль, це досить трудомістка робота) або написати на цупкому папері.
• Завдання можна планувати так, щоб факти, які дітям необхідно запам’ятати, не були подані безпосередньо, а власне, відкривались або відгадувались учнями.
• Приготувавши карти, покажіть їх тому, чию думку ви цінуєте. Діти втрачають інтерес, якщо завдання для них надто заплутане і важке.
• Пам’ятайте, що завдання на картах є небагато важче від того ж завдання, сформульованого традиційно.

4.2. Експериментальні задачі.
Розв’язання експериментальних задач – одна з інтерактивних форм навчально-виховного процесу, важливим компонентом якого є самостійна робота учнів. Розв’язуючи експериментальні задачі, учні набувають досвіду експериментальних досліджень, навичок практичного застосування знань, вміння працювати з приладами і в результаті фізичний експеримент сприймають як основу фізичних знань.

Опис
Розв’язати експериментальні задачі доцільно на уроках різних типів. Місце їх у кожному конкретному випадку визначається логікою структури уроку і його дидактичними цілями. Не слід вимагати в учнів додаткової підготовки до розв’язування експериментальних задач.
• Вивчення нового навчального матеріалу. Експериментальні задачі можна використовувати в різних аспектах: на початку уроку – для висування проблем і збудження пізнавальної активності учнів; у ході уроку – при вивченні фізичних властивостей тіл або речовин і дослідженні фізичних закономірностей; у кінці уроку – для закріплення нових знань.
• Закріплення і формування практичних вмінь. На цьому уроці експериментальні задачі також можна використовувати на різних його етапах з тим, щоб навчити учнів застосовувати свої знання для розв’язання практичних завдань або вивчити будову і принцип дії приладу та виробити вміння користуватись ним.
• Узагальнення і поглиблення знань. На таких уроках розв’язування експериментальних задач організовують для конкретизації змісту фізичних понять і встановлення нових зв’язків між фізичними величинами, для відшукування нових методів вимірювання фізичних величин і встановлення нових відомостей про фізичне явище.
• Контроль і облік знань. На уроках цього типу розв’язання експериментальних задач допоможе перевірка уміння учнів застосувати знання в знайомих і незнайомих ситуаціях, аналізувати факти і критично підходити до результату фізичного експерименту. Розв’язуванню експериментальних задач можна присвятити значну частину уроку або весь урок. При цьому доцільно розв’язувати складніші задачі, зокрема комбіновані, які вимагають знань з різних розділів фізики.

4.3. Методика організації уроків з використанням техніки “Зміна ролей”
“Лідерство і взаємодопомога”. Розв’язування задач.
Техніка застосування на етапі засвоєння нових знань. Найактуальніша тоді, коли серед учнів спостерігається градація глибини засвоєння матеріалу. Аналогічно можна застосуватись при повторенні. Актуальна перед контролем знань.
Вчитель готує серію задач (10-15), різних за рівнем складності (2-3 дуже складених, 5-8 середньої складності, 3-4 легкий) та їх розв’язки. Це можуть бути й якісні задачі.
На першому уроці учні індивідуально розв’язують задачі. Учень, який розв’язав задачу, підходить до вчителя і показує розв’язок. Якщо задача розв’язана правильно, грамотно і розбірливо записана й учень вміє її пояснити, то він записує на дошці своє прізвище навпроти номера відповідної задачі. Якщо ні – вчитель під час бесіди допомагає визначити, на якому етапі допущена помилка в міркуваннях.
Якщо задачу правильно розв’язали 4-5 чоловік, вчитель оголошує, що “запис” на задачу № … припиняється. Цей процес необхідно контролювати так, щоб до закінчення першого уроку всі задачі були розв’язані. При цьому, зрозуміло, дозволяється “запис” одного і того ж учня на виконання різних задач. Якщо під кінець уроку якась задача все-таки не розв’язана, вчитель може дати підказку для розв’язку.
Одже, на завершення першого уроку на дошці є “план-карта” розв’язаних задач, яка виглядає так:
№ 1: Тарасенко, Гула, Марчак, Дячук.
№ 2: Сєдих.
№ 3: Кравчук, Зарічний, Клюка.
№ 4: Тарасенко.
№ 5: Рабош, Гнатковський, Перепічка, Винник.
Це карта лідерів, які можуть пояснити відповіді задачі. Етап “Лідерство” закінчився.
На другому уроці організовуються стихійні динамічні групи навколо лідерів. Йде пояснення задач, запис розв’язків. Кожний, хто має в зошиті правильний розв’язок задачі, сам тепер намагається стати лідером. Лідер намагається зібрати навколо себе якомого більше бажаючих зрозуміти розв’язок його задачі, кожен, хто не зробив задачі, намагається знайти собі лідера. При цьому всі пам’ятають, що головне – кожному зрозуміти розв’язок всіх задач.
“Первинні” лідери отримують картку, на якій записують своє прізвище та прізвища тих, кого вони навчали. Це – список потенційних “вторинних” лідерів. Ці картки даються вчителеві для контролю.
При оцінюванні учня вчитель враховує такі показники: скільки всього задач в результаті вміє робити учень; як інтенсивно він навчав, тобто скільки “людино-задач” на його рахунок. Якщо на етапі “Лідерство” була задача, розв’язана тільки однією людиною, то бали всіх його “вторинних лідерів” автоматично зараховуються і йому.
Умови оцінювання можна змінювати залежно від того, на чому вчитель хоче акцентувати увагу.

“Підглядалки”. Розв’язування задач. Теорія
Техніка застосування при організації повторення в класі. Актуально при актуалізації опорних знань, здобутих на першому ступені вивчення фізики при переході на відповідний другий ступінь. Наприклад, механіка (9 клас), електрика (10 клас), оптика (11 клас).
Вчитель готує завдання для груп, де підбирає матеріал для повторення (задачі, теорія або їх комбінація), і не окремих листах готує відповіді на запитання. Клас ділиться на групи, групи отримують завдання. При розв’язуванні задач вчитель не втручається в хід роботи груп. Кожна група обирає собі одного “підглядача”, який має право ходити поміж групами і підглядати розв’язки, але не може розпочинати розмови з групами. Повернувшись до своєї групи, підглядач розповідає про те, що вдалося “списати”. Вчитель стежить за регламентом та оголошує завершення першого етапу роботи. На другому етапі групи обмінюються між собою листами з розв’язками завданнями та отримують від учителя картки з правильними розв’язками. Тепер відбувається перевірка чужих робіт і аналіз власних помилок, підраховуються сумарні бали, довірені особи груп оголошують підсумок роботи. Листи розв’язків вивішуються в класі.

“На помилках вчаться”. Розв’язування задач, теорія
Техніка, залежно від типу і складності вихідного завдання, застосовується на етапі заглиблення у тему, яка вивчається, або на етапі занурення в тему при вивченні нових понять, законів, явищ. Застосовується і для розучування теорії, і для набуття практичних вмінь при розв’язуванні задач. Клас ділиться на групи. Кожна група отримує від учителя задачу, яку потрібно розв’язати з трьома-чотирма помилками, але правильно. Правильно варіант переглядає вчитель і після схвалення розв’язку група переписує його з указаною кількістю помилок. Групи обмінюються розв’язками, шукають помилки, виправляють їх і
оцінюють помилки в балах. Робота групи оцінюється за кількістю правильно знайдених помилок.
Ця ж техніка застосовується для знаходження помилок в означеннях фізичних величин, формулюванні законів, їх виведенні, поясненні явищ, демонстраційних експериментів.

5. ПРОГНОСТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ УЧНІВ ПРИ РОЗВ’ЯЗУВАННІ ФІЗИЧНИХ ЗАДАЧ

Задачі, в яких реалізується прогностична функція теорії і розв’язування яких потребує від учнів їх пізнавальної прогностичної діяльності, назвемо прогностичними задачами. До прогностичних задач можна віднести і такий вид задач, в яких вказується, яке фізичне явище повинне відбутися в результаті досліду, але необхідно передбачити ті дії, що будуть його зумовлювати. Наприклад, як за допомогою кулі, не зменшуючи позитивного заряду, який знаходиться на ній, наелектризувати дві інших металеві кулі: одну – негативно, другу – позитивно? Обґрунтуйте свою відповідь і перевірте її на досліді.

Задачі прогностичного характеру з ядерної фізики

Задачі, які наводяться нижче, можна віднести до задач на застосування знань у незнайомій для учнів ситуації. У шкільних підручниках з фізики відсутня пряма відповідь на запитання, постановлені в задачах, тому учні будуть вимушені висловлювати здогадки, конструювати гіпотези, обґрунтовувати їх. Це і буде сприяти розвитку їх гіпотетичного мислення, формувати їх творчий потенціал.

Задача 1. Чи залежить густина ядер від числа нуклонів, з яких складається ядро? Відповідь обґрунтуйте.
Підказка: скористайтесь схожістю ядра з краплиною рідини.
Відповідь: не залежить, тому що з ростом числа нуклонів у ядрі пропорційно зростає об’єм ядра і його маса. Отже, густина ядерної речовини ρя = є сталою величиною для різних ядер.
Густина речовини в краплі рідни також не залежить від числа молекул. Розрахунки показують, що ρя = 2 . 10 17 . Пригадуємо, що середня густина атома ρя = 2 . 105 , густина води ρ = 103 . Така велика густина ядерної речовини свідчить про те, що речовина в ядрах перебуває в особливому ядерному стані завдяки винятковій інтенсивності ядерних сил.

Задача 2. Чи можливо таке, щоб маса ядра точно дорівнювала масі нуклонів, з яких складається ядро? Спрогнозуйте, що було б з ядром у цьому випадку?
Відповідь: ні, неможливо. У цьому випадку енергія зв’язку ядра дорівнювала б нулю, і ядро самовільно без надання йому додаткової енергії одразу ж розпалось на окремі нуклони.

Задача 3. Які нуклони мають меншу енергію зв’язку з ядром: ті, що знаходяться на поверхні ядра, чи ті, що знаходиться всередині ядра?
Відповідь: ті нуклони, які знаходяться на поверхні ядра, мають меншу енергію зв’язку з ядром, тому що вони взаємодіють з меншим числом нуклонів, ніж ті, що знаходяться всередині ядра.

Задача 4. При радіоактивному перетворенні ядра U відбулося 8 α - розпадів і 6 β - розпадів. Яке в результаті утворилося ядро?
Відповідь: Pb.

Задача 5. Радіоактивний Th перетворюється в Po. Скільки при цьому відбулося α - і β - перетворень?
Відповідь: 4 α - і 2 β.

Гра “Хто раніше здогадається?” на матеріал квантової фізики

Розроблена і наведена нижче гра може бути проведена ХІ класі на підсумковому уроці з квантової фізики. Клас можна поділити на 2-3 команди довільної чисельності. Умовою гри є необхідність раніше суперників дата правильну відповідь на запитання які ставить ведучий. У кожному випадку дається 5 підказок у вигляді інформацій, які послідовно наводить ведучий. Якщо правильно відповідь одержана після першої інформації, команді нараховується 5 балів, якщо після другої – 4 бали, після третьої – 3 бали, четвертої – 2 бали, п’ятої – 1 бал.

Хто цей вчений?

Завдання 1

Інформація 1. Саме цей вчений одного разу висловив відому фразу про те, що теорія повинна бути “достатньо шаленою, щоб бути правильною”.
Інформація 2. У 1938 році на Всесвітньому конгресі антропології та етнографії він виступив з доповіддю “Філософія природознавства і культури народів”, яка піддавала різкій критиці расову теорію нацистів. Німецька делегація під час доповіді покинула залу, а цей вчений був внесений до списку смертельних ворогів Третього рейху.
Інформація 3. він об’єднав теорію квантів з теорією ядерної будови атомів.
Інформація 4. Його поховали в Копенгагені, на тому самому кладовищі, де поховані і відомий казкар Андерсен. На зміну цьому вченому прийшов його син, який у 1963 році став директором створеного батьком інституту теоретичної фізики.
Інформація 5. В основі його теорії лежить два постулати, які носять його ім’я.
Відповідь: Нільс Бор.

Завдання 2

Інформація 1. Його ім’ям названо штучно одержаний у 1955 році трансурановий елемент, який посідає 100-е місце в таблиці Менделєєва.

16
Інформація 2. Він розробив статистику частинок з напівбілими спіном, яка також носить його ім’я.
Інформація 3. У 1938 році одержав Нобелівську премію за вивчення штучної радіоактивності.
Інформація 4. Народився в Італії. Закінчив Пізанський університет. У 1938 році з сім’єю виїхав з фашистської Італії до США, де виконав одну з перших робіт, яка призвела згодом до створення атомної бомби.
Інформація 5. Він побудував перший атомний реактор, в якому вперше була здійснена керована ланцюгова ядерна реакція.
Відповідь: Енріко Фермі.

Яке це фізичне явище?

Завдання 3

Інформація 1. Це явище було відкрите у 1922 році при опроміненні рентгенівськими променями парафіну.
Інформація 2. У цьому явищі у всій повноті проявляються корпускулярні властивості електромагнітного випромінювання. Після пояснення цього явища було запропоновано квант світла з енергією hν фотоном.
Інформація 3. Про це явище відомий фізик Макс Борн сказав, що це “гра в більярд фотонами та електронами”.
Інформація 4. Електрони, які беруть участь у цьому явищі, повинні бути вільними або слабко зв’язаними.
Інформація 5. Вченому, який відкрив це явище у 1927 році, присуджено Нобелівську премію, а сам ефект носить його ім’я.
Відповідь: явище розсіювання електромагнітного випромінювання на вільних електронах, яке супроводжується збільшенням довжини хвилі, тобто ефект Компотна.

Завдання 4.

Інформація 1. Це явище лежить в основі методу, який дозволяє визначити вік стародавніх предметів.
Інформація 2. У цьому явищі завжди виділяється енергія.
Інформація 3. У процесі дослідження цього явища був відкритий полоній.
Інформація 4. У цьому явищі одне ядро перетворюється в інше ядро.
Інформація 5. Це явище відкрив у 1896 році французький вчений, який у 1903 році став першим французьким лауреатом Нобелівської премії.
Відповідь: явище радіоактивності.

Яка це фізична величина?

Завдання 5

Інформація 1. Ця величина визначає стійкість (міцність) ядра.
Інформація 2. Аналіз графічної залежності цієї величини від масового числа дає змогу зробити висновки щодо шляхів добування ядерної енергії.
Інформація 3. В області невеликих значень масового числа максимальне значення цієї величини припадає на ядра з парними числами протонів і нейтронів (парно-парні ядра).
Інформація 4. При поділі ядра урану виникають ядра, для яких ця величина більша, ніж у ядра урану.
Інформація 5. В ядерній фізиці вимірюють цю величину в МеВ/нуклон.
Відповідь: питома енергія зв’язку.

Завдання 6

Інформація 1. Ця величина, характеризує інтенсивність випромінювання препарату в цілому, а не окремого ядра.
Інформація 2. Чим більше атомів радіоактивної речовини, тим більшою буде ця величина.
Інформація 3. В ядерній фізиці використовується несистемна одиниця цієї величини, яка характеризує інтенсивність випромінювання 1 г радію.
Інформація 4. У системі СІ ця величина вимірюється в беккерелях.
Інформація 5. Ця величина визначає кількість розпадів за 1 с.
Відповідь: активність препарату.

Який це дослід?

Завдання 7

Інформація 1. Експериментальна установка цього досліду складається зі скляної посудини, в яку впаяно підігрівний катод, що випромінює електрони, анод, з’єднаний з гальванометром, і сітковий електрод. Між катодом і сіткою створювали електричне поле, яке прискорювало електрони, а між сіткою та анодом – невелике гальмуюче поле.
Інформація 2. Електрони зазнавали зіткнень з атомами ртуті, пари якої заповнювали посудину.
Інформація 3. У досліді визначалась залежність сили струму від прискорюючої напруги.
Інформація 4. Дослід експериментально підтвердив існування дискретних енергетичних рівнів атома.
Інформація 5. Дослід було проведено у 1913 році двома вченими, цей дослід носить їх імена.
Відповідь: дослід Франка і герца.

Яка це елементарна частинка?

Завдання 8

Інформація 1. Ця частинка складається із двох и – кварків й одного d – кварка.
Інформація 2. Вона належить до стабільних частинок і сама по собі не розпадається.
Інформація 3. Ця частинка має найменшу масу серед баріонів.
Інформація 4. Бере участь у сильній та електромагнітній взаємодіях.
Інформація 5. Входить до складу ядра.
Відповідь: протон.

Що це за прилад?

Завдання 9

Інформація 1. Прилад створив у 1952 році американський вчений Глезер, за що йому у 1960 році присуджено Нобелівську премію.
Інформацію 2. У 1971 році пуск цього приладу відбувся в Інституті ядерних досліджень у Дубні на Серпуховському прискорювачі. Там він одержав назву жіночого імені “Людмила”.
Інформація 3. У приладі знаходиться рідина під підвищеним тиском, що запобігає її закипанню.
Інформація 4. При різкому зниженні тиску до нормального рідина виявляється перегрітою.
Інформація 5. Якщо через рідину пролітає заряджена частинка, то на утворених на її шляху іонах починається бурхливе пароутворення і слід стає видимим.
Відповідь: бульбашкова камера.

6. ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

- Чи цікаві для практики української школи інтерактивні технології, метод проектів?
- Безумовно.
- Чи мають вони перспективу?
- Як показує світовий досвід, так.
- Але чи готові учні до нового способу діяльності?
- Не завжди.
Інтерактивна взаємодія потребує певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу. Як педагогу так і учням треба звикнути до елементів інтерактивної взаємодії.
Виникає питання: коли? Кількість годин на вивчення фізики обмежена, матеріалу багато, кожен вчитель фізики воліє більше часу присвятити, наприклад, розв’язанню задач, а не проведенню “організаційних занять”, як рекомендують деякі посібники.
Кожен вчитель вибирає ту чи іншу методику навчання залежно від контингенту дітей, вимог сучасної школи і власного, притаманного тільки